Марина Починська

Що означає назва PolyPortal

Довгий час я сама стояла перед зачиненими дверима до португальської мови. Я шукала ключ. Шукала пояснення. Шукала логіку.

І коли нарешті знайшла її, двері відчинилися. Саме тоді я зрозуміла, що хочу допомагати іншим відкривати свої двері.

Так народилася назва PolyPortal.

“Poly” означає множинність, різноманітність і поєднання різних напрямів, людей, методів та можливостей.

“Portal” — це вхід, перехід, двері до нового простору.

Для мене PolyPortal — це простір, у якому існує багато дверей.

Для когось це двері до нової мови.

Для когось — до впевненого життя в новій країні.

Для дитини — до кращого розуміння шкільної програми.

Для дорослого — до нової професії, подорожей, спілкування або здійснення давньої мрії.

Усі люди навчаються по-різному.

Комусь потрібні таблиці. Комусь — ілюстрації. Хтось краще сприймає інформацію на слух. Комусь необхідні асоціації, інтерактивні вправи, багато практики або детальне логічне пояснення.

Немає єдиного правильного шляху для всіх.

Кожна людина індивідуальна, і для неї потрібно знайти свої двері.

Саме в цьому для мене полягає головний зміст назви PolyPortal.

Яка головна ідея PolyPortal?

Я не хочу, щоб мої учні просто запам’ятовували правила. Я хочу, щоб вони розуміли, що роблять і чому.

Коли людина бачить логіку, складна тема перестає здаватися хаотичною. Вона починає помічати систему, стає впевненішою і вже не так боїться помилок.

Для мене урок — це не просто передача готової інформації. Це спільне дослідження учня і викладача.

Я також продовжую вчитися, шукати нові пояснення, досліджувати португальську мову, відкривати її для себе і закохувати в неї інших. Я хочу, щоб учні відчули, що мова — це не набір сухих правил.

Мова — це історія, культура, характер народу, спосіб мислення і цілий новий світ.

І кожен новий урок для мене починається з одного головного запитання: “Як зробити так, щоб студент не лише зрозумів португальську мову, а й полюбив її?”

Саме заради цього й народився PolyPortal.

Що це за синій персонаж на картинках?

Коли я почала створювати власні уроки й навчальні матеріали, мені захотілося, щоб поруч зі студентами був хтось, хто зробить навчання теплішим, живішим і цікавішим.

Так з’явився Azulinho.

Його ім’я походить від португальського слова “azul”, що означає “синій”. А суфікс “-inho”, як добре знають мої учні, часто надає слову зменшувального або пестливого значення.

Тому Azulinho — це маленький синій друг, який супроводжує учнів у навчанні, допомагає пояснювати складні теми, ставить запитання, підтримує і нагадує, що помилок не потрібно боятися.

Для мене він не просто персонаж або прикраса навчальних матеріалів.

Він є частиною світу PolyPortal.

Чому Azulinho саме синього кольору?

Португалія розташована на краю Європи й нерозривно пов’язана з Атлантичним океаном. Тому синій колір виник дуже природно.

Синій — це океан і небо. Це глибина, свобода, спокій і довіра.

Водночас це сила хвиль, які можуть бути тихими й лагідними, а можуть демонструвати неймовірну могутність.

Для мене цей колір дуже точно передає характер Португалії: відкритої до світу, сильної, глибокої, але водночас спокійної, щирої й доброзичливої.

Якщо уважно придивитися до Azulinho, можна помітити його хвилясте волосся. Воно нагадує хвилі Атлантичного океану, які омивають португальське узбережжя.

Тому Azulinho пов’язаний не лише зі словом “azul”, а й з образом самої Португалії, її природою, історією та характером.

Згодом у нього з’явилася подруга — Azulinha. Разом вони допомагають розігрувати діалоги, пояснювати нові слова й граматичні теми, створювати ситуації з повсякденного життя.

Вони можуть підтримати учня, поставити йому запитання, звернути увагу на важливе правило або просто викликати усмішку.

Я не вважаю, що Azulinho та Azulinha створені лише для дітей.

Дорослі також краще запам’ятовують інформацію, коли вона викликає емоції, асоціації та інтерес.

Навчання не повинно бути сухим і безликим.

Іноді невелика історія або знайомий персонаж допомагають зняти напруження й зробити складну тему ближчою.

Тому Azulinho та Azulinha — це повноцінні учасники навчального світу PolyPortal.

Якщо попросити Вас розповісти про себе кількома словами, хто Ви насамперед?

Насамперед я — викладач.

Так було майже все моє доросле життя. Я люблю досліджувати, знаходити закономірності, ставити запитання, шукати відповіді, а потім пояснювати складні речі так, щоб вони ставали зрозумілими іншим.

Найбільше мені подобається бачити той особливий момент, коли перед людиною раптом відкривається те, що ще зовсім нещодавно здавалося складним, заплутаним або недоступним.

Коли в очах учня з’являється розуміння, я відчуваю, що моя робота має справжній сенс. Мабуть, саме це і є моїм покликанням.

Ви завжди хотіли бути викладачем?

Насправді першою професією, яку я для себе обрала, була медицина. Але наприкінці навчання мені запропонували залишитися працювати на кафедрі внутрішньої медицини Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна. Я погодилася.

І це рішення визначило моє життя.

Я викладала внутрішню медицину англомовним студентам із різних країн світу. Усі заняття проходили англійською мовою. Потрібно було не лише добре знати медицину, а й уміти пояснювати складні процеси людям із різним рівнем підготовки, різним мовним досвідом і різним способом мислення.

Саме тоді я остаточно усвідомила, наскільки мені подобається не просто володіти знаннями, а передавати їх іншим.

Але ж Ви також займалися наукою?

Паралельно з викладанням я проводила наукові дослідження, брала участь у конференціях, публікувала наукові роботи та захистила кандидатську дисертацію з кардіології.

Наука навчила мене дуже важливої речі: потрібно ставити запитання, порівнювати факти, перевіряти припущення, шукати причини й бачити закономірності.

Мені завжди було недостатньо просто знати, що певне явище існує. Я хотіла зрозуміти, чому воно виникло, як працює і з чим пов’язане.

Саме цей дослідницький підхід я згодом перенесла й у викладання мов.

Звідки у Вас така любов до викладання?

Думаю, значною мірою від мого дідуся.

Він також був викладачем. Саме дідусь прищепив мені повагу до освіти, любов до знань і показав, наскільки важливо не просто знати самому, а допомагати навчатися іншим.

Він підтримував мене в усьому. Коли в мене з’явилася ідея створити PolyPortal, саме дідусь був першою людиною, якому я про неї розповіла.

Він щиро повірив у мене, та завжди допомагав розвивати мої починання.

І мені дуже хочеться, щоб частинка його любові до викладання продовжувала жити в тому, що я створюю сьогодні.

Коли у Вашому житті з’явилися іноземні мови?

Мови подобалися мені ще з дитинства.

Англійську я вивчала із задоволенням. Вона досить легко мені давалася. Пізніше в університеті я також вивчала латинську мову.

Латинь дала мені розуміння походження і структури багатьох слів, медичних та загальнонаукових термінів. Англійська допомогла швидше впізнавати міжнародну лексику, мовні зв’язки та певні граматичні закономірності.

Тому на початку португальська давалася мені досить легко, а словниковий запас поповнювався дуже швидко.

Як Ви зрозуміли, що хочете перейти від викладання медицини до викладання мов?

Це сталося в дуже несподіваний період мого життя. На той момент я залишилася без роботи й одного дня випадково натрапила на відео. У ньому дівчина говорила про те, що українці — освічені люди, які вміють думати, аналізувати, навчатися і знаходити рішення.

Вона запропонувала поставити собі кілька простих, але дуже важливих запитань:

“Що я вмію?”

“Що для мене справді важливо?”

“Що приносить мені задоволення?”

Відповідь прийшла миттєво. Без жодних сумнівів. Викладання.

Я зрозуміла, що саме навчати інших — це те, чим я живу, що люблю і що приносить мені величезне задоволення. Залишалося лише зрозуміти, що саме я хочу викладати. І відповідь також була очевидною: мови. Адже, викладаючи мову, я водночас продовжую навчатися сама, розвиваю власні знання і допомагаю розвиватися іншим.

Чому саме португальська мова?

Життя привело мене до Португалії. Спочатку я, як і більшість людей, просто почала вивчати мову країни, у якій опинилася. Але поступово португальська стала для мене набагато більшим, ніж просто засобом спілкування.

Я безмежно люблю цю мову.

Вона здається мені надзвичайно цікавою, глибокою і живою. Мені подобається досліджувати її будову, значення слів, походження виразів, особливості граматики та вимови.

Португальська постійно дивує мене.

У ній одне звичайне слово може мати безліч значень. Його зміст може змінюватися залежно від контексту, інтонації або ситуації. Нейтральний на перший погляд вислів іноді виявляється іронічним, лагідним, жартівливим або навіть образливим.

Можливо, на Ваше ставлення до мови вплинули й самі португальці?

Безумовно. Для мене мова нерозривно пов’язана з людьми, які нею говорять.

Можливо, я так полюбила португальську саме завдяки лузітанцям — їхній відкритості, щирості, доброзичливості та готовності допомогти.

У цій мові я відчуваю характер людей і самої країни.

Іноді мені здається, що я ставлюся до португальської майже як до дитини — з ніжністю, трепетом і бажанням постійно відкривати в ній щось нове.

Португалія — це країна з неймовірним минулим. Країна мореплавців і дослідників, які не боялися вирушати в невідоме.

Мене вражають португальські географічні відкриття, історичні походи та те, як невелика країна на краю Європи змогла залишити настільки помітний слід у світовій історії.

Мені подобається відчувати, що за кожним словом стоїть історія народу.

Португальська мова перетнула океани й стала частиною життя людей на різних континентах.

Мабуть, так само, як колись португальські мореплавці відкривали нові землі, я щодня відкриваю нові глибини цієї мови. І мені хочеться допомагати іншим також здійснювати ці відкриття.

Розвивати португальську в собі й передавати її іншим — із любов’ю, повагою і трепетом.

Як проходило Ваше власне вивчення португальської?

Спочатку я навчалася з викладачами. Я відвідувала різні курси, навчалася у приватних школах і займалася індивідуально.

Викладачів у мене було багато. Деякі змінювалися, тому що закінчувалися курси. З іншими я припиняла навчання, бо мені не вистачало глибини пояснень. На перший погляд, усе йшло добре. Я вивчала нові слова, виконувала вправи, засвоювала правила. Але всередині постійно залишалося відчуття, ніби щось не так.

Наче переді мною стояла стіна.

Я бачила за нею цілий світ португальської мови, але не могла до нього дістатися. Я вчила правила, але не завжди розуміла, чому вони працюють саме так. Запам’ятовувала конструкції, але не відчувала, як вони пов’язані між собою.

Коли я ставила запитання, чому певна конструкція правильна, а інша — ні, часто чула лише: “Так треба.” Або: “Це є правило, просто запам’ятай.”

Але ці відповіді не допомагали мені подолати стіну. Навпаки, іноді вона ніби ставала ще вищою. Мені здавалося, що десь має існувати ключ, який допоможе відчинити двері до справжнього розуміння мови.

Але я ніяк не могла його знайти.

Що допомогло Вам подолати цю стіну?

У певний момент я зрозуміла, що хочу вивчати португальську набагато глибше, ніж можуть запропонувати звичайні курси.

І тоді я почала займатися самостійно.

Я купувала словники, довідники, навчальні посібники. Моя домашня бібліотека дуже швидко заповнилася книжками. Я читала, аналізувала, порівнювала різні джерела, шукала закономірності й намагалася зрозуміти, як насправді працює мова.

Я вже знала правила, але мені було важливо зрозуміти, ЧОМУ воно існує. Чому саме так, а не інакше. Чому одна конструкція працює в певній ситуації, а інша — ні.

Поступово окремі правила почали складатися в єдину систему. Те, що раніше здавалося хаотичним, почало набувати логіки. І одного дня я зрозуміла, що знайшла той самий ключ, який так довго шукала.

Ключ, що відчинив двері до справжнього розуміння португальської мови.

Саме тоді я перестала просто вивчати португальську.

Я почала жити нею.

І, мабуть, саме тоді народилася майбутня ідея PolyPortal.

Саме тоді змінився Ваш підхід до викладання?

Так. Коли я сама пройшла цей шлях, то зрозуміла одну дуже важливу річ.

Більшість людей не боїться мов. Вони бояться того моменту, коли перестають щось розуміти.

Коли перед ними знову виростає та сама стіна. Я дуже добре пам’ятаю це відчуття.

Я не хочу просто сказати: “Так правильно.” Я хочу дати людині ключ, показати логіку. Пояснити так, щоб правило перестало бути правилом і стало зрозумілим.

Бо коли людина розуміє, страх зникає.

Кажуть, що носіям мови іноді складно пояснювати її правила. Чи згодні Ви із цим твердженням?

Це дійсно так. Тому що для них це рідна мова. Португальці засвоюють її природно з народження. Вони відчувають, як правильно сказати, але не завжди можуть пояснити логіку своєї мовної інтуїції.

Так само ми іноді не можемо одразу пояснити іноземцеві певне явище у своїй рідній мові. Ми просто знаємо, що “так звучить правильно”.

Але людині, яка вивчає нерідну мову, цього часто недостатньо. Їй потрібна система. Потрібно побачити зв’язок між правилами, зрозуміти причину і навчитися використовувати знання в нових ситуаціях.

Я вважаю, що ми не повинні обмежуватися механічним заучуванням готових фраз.

Звичайно, усі люди навчаються по-різному. Комусь легше запам’ятовувати приклади, комусь потрібні таблиці, схеми, асоціації, ілюстрації або багато практики.

Саме тому викладач має шукати різні підходи до кожного учня.

Чому Ви створюєте так багато власних матеріалів?

Тому що я сама знаю, як важко знайти матеріал, який дійсно пояснює.

Коли я працювала у мовній школі, мене не дуже влаштовувало те, що більшість занять проводилася за готовими підручниками. Мені хотілося пояснювати по-іншому. Тому я почала створювати власні лекції.

Таблиці.

Схеми.

Візуальні конспекти.

Інтерактивні вправи.

Авторські словники.

Матеріали для дітей і дорослих.

Пояснення шкільної граматики.

Математика португальською мовою.Історія Португалії.

І все це народжувалося лише з одного запитання: “Як пояснити це простіше?”

Хто був Вашим першим учнем?

Це дуже особлива для мене історія. Коли я вирішила працювати самостійно, моїм першим учнем став хлопчик, який на той момент ще навіть не жив у Португалії. Ми почали займатися ще до його переїзду. Тому він приїхав до Португалії, вже маючи певну мовну базу.

Минуло кілька років, але він досі продовжує навчатися зі мною.

Я бачила, як він адаптувався, розвивався, дорослішав і вдосконалював свою португальську. Для мене велика радість спостерігати не лише за його мовним прогресом, а й за тим, як він росте як особистість.

Я дуже ним пишаюся.

І саме цей хлопчик у свої дванадцять років допоміг створити сайт PolyPortal. Для мене це надзвичайно символічно. Я допомагала йому вивчати португальську, а він допоміг мені зробити важливий крок до здійснення моєї мрії.

Я дуже вдячна йому за цю роботу.

Яку пораду Ви дали б людині, яка лише починає вивчати мову?

Найперше — не бійтеся.

Мені дуже хочеться, щоб люди перестали сприймати вивчення мови як важку працю, нескінченне заучування правил чи постійну боротьбу з помилками. Спробуйте подивитися на це інакше.

Уявіть, що ви вирушаєте у жадану подорож.

Коли ми їдемо до нової країни, ми ж не засмучуємося через те, що ще нічого про неї не знаємо. Навпаки — саме це робить подорож цікавою.

Ми заздалегідь читаємо про місце, куди вирушаємо. Дивимося фотографії та відео. Шукаємо цікаві маршрути. Запитуємо друзів, що варто побачити. Складаємо власний список місць, які хочемо відвідати.

А коли приїжджаємо, із захопленням гуляємо вузькими вуличками Лісабона, піднімаємося в гори Жереш, стоїмо на березі Атлантичного океану, заходимо до старовинних монастирів, милуємося азулежу, читаємо назви вулиць, розглядаємо пам’ятники й поступово відкриваємо для себе історію країни.

Я дуже хочу, щоб так само люди ставилися і до мови.

Будьте допитливими.

Шукайте відповіді.

Цікавтеся походженням слів.

Дивуйтеся незвичайним виразам.

Помічайте, як говорять португальці.

Не бійтеся помилятися.

Бо кожне нове слово — це ще одне маленьке відкриття. Кожен граматичний час — це ще одна стежка. Кожен вислів відкриває маленьку частинку культури, історії та способу мислення народу.

Не думайте про те, скільки ще потрібно вивчити. Краще озирніться назад і побачте, скільки нового ви вже відкрили.

Мова — це не марафон і не іспит. Це подорож, яка може тривати все життя. І, мабуть, саме в цьому її найбільша краса.

Що для Вас є найважчим у професії викладача?

Прощатися.

Напевно, це найважче. Особливо з дітьми.

Дехто навчається зі мною багато років. Ми разом починаємо з перших слів. Разом проходимо через труднощі. Разом радіємо успіхам.

За цей час я звикаю до кожної дитини, починаю відчувати її характер. Розумію, коли потрібно підтримати, коли пожартувати, коли похвалити, коли дати більше самостійності.

Кожен учень — особливий.

Коли навчання завершується, мені завжди трохи сумно. Наче закінчується ціла історія. Наче дитина виросла і стала самостійною та і більше не потребує моєї допомоги.

З одного боку, саме цього й хоче кожен викладач. Адже це означає, що людина навчилася. З іншого боку, відпускати завжди непросто.

Саме тому я дуже щиро радію успіхам своїх учнів. І дуже сумую, коли наша спільна історія добігає кінця.

Чи можна колись повністю вивчити португальську мову?

Чесно? Я думаю, ні. І саме це мені в ній подобається.

Мова — жива.

Вона постійно змінюється. З’являються нові слова. Старі слова отримують нові значення. Іноді одне й те саме слово може означати десятки різних речей залежно від ситуації. А іноді звичайне слово раптом стає частиною сталого виразу, який уже неможливо зрозуміти буквально.

Саме тому вивчення мови триває все життя. І мені це дуже подобається. Я досі щось відкриваю для себе майже щодня.

Думаю, у цьому й полягає одна з найкрасивіших рис професії викладача — ми ніколи не перестаємо бути учнями. Ми постійно досліджуємо, читаємо, аналізуємо, відкриваємо нове. А це означає, що наш мозок продовжує працювати, розвиватися й залишатися допитливим.

Мені здається, саме цікавість до світу допомагає людині залишатися молодою — незалежно від віку.

Чому Ви навчаєте саме європейської португальської?

Європейський і бразильський варіанти португальської дуже близькі, але між ними існують помітні відмінності у вимові, лексиці та граматиці. Іноді навіть однакові слова можуть мати різне значення або вживатися в різних ситуаціях.

На практиці я часто бачу одну й ту саму картину. Новий студент приходить на перший урок і починає читати словосполучення “boa noite”. Уже з вимови я розумію, що раніше він користувався онлайн-перекладачем або матеріалами з бразильською озвучкою.

Коли я запитую про це, учні дивуються: “Як Ви зрозуміли?”

Причина проста: у відкритому доступі значно більше матеріалів саме бразильською португальською. Людина може навіть не усвідомлювати, який варіант мови вона почала вивчати. Для мене важливо, щоб люди, які живуть у Португалії або планують сюди переїхати, від самого початку чули саме європейську вимову, вивчали актуальну лексику і розуміли мову, якою розмовляють навколо них.

Саме тому всі матеріали PolyPortal створюються на основі європейського варіанту португальської.

Саме так з’явилися Ваші словники?

Так. Коли я почала викладати, дуже швидко зрозуміла, що якісних, сучасних і водночас зрозумілих матеріалів саме з європейської португальської мови значно менше, ніж хотілося б. Особливо тих, які не просто дають переклад слова, а допомагають його зрозуміти, почути й запам’ятати.

Саме тому я почала створювати власні словники.

Для мене було важливо, щоб людина не просто прочитала нове слово. Вона має почути його правильну європейську вимову. Побачити зрозумілу ілюстрацію. Пов’язати слово з конкретним образом. І тільки тоді — запам’ятати його природно, без механічного заучування.

Адже що більше органів чуття бере участь у навчанні, то легше інформація залишається в пам’яті. Так поступово почала народжуватися ціла бібліотека авторських матеріалів, які я постійно поповнюю.

Сьогодні вона налічує 38 тематичних словників і 32 словники до казок та історій.

Особливе місце займають саме словники до казок. Ми часто читаємо знайомі історії португальською мовою.

Коли людина вже знає сюжет рідною мовою, їй значно легше зосередитися не на перекладі кожного слова, а на самій португальській мові.

Перед читанням учень може ознайомитися зі словником, послухати вимову, розглянути ілюстрації та підготувати необхідний словниковий запас. Тоді під час уроку він уже не зупиняється на кожному незнайомому слові, а читає текст набагато впевненіше, починає помічати граматичні конструкції, вирази та особливості живої мови.

Особливо дорогим для мене є те, що до створення деяких із них долучився мій син.

Саме його голос озвучує частину словників. Мені дуже подобається думати, що PolyPortal став для нас не лише моїм проєктом, а й маленькою сімейною справою, у яку кожен вклав частинку своєї душі.

Мені хочеться вірити, що кожен такий словник — це не просто список слів.

Це ще одні маленькі двері у світ португальської мови.

І, можливо, саме вони допоможуть комусь зробити наступний крок у своїй великій подорожі.

Що б Ви хотіли сказати людям, які зараз читають це інтерв’ю?

Дякую. Дякую, що пройшли цей шлях разом зі мною.

Можливо, після цієї розмови Ви трохи краще зрозуміли не лише мене, а й те, чому PolyPortal саме такий.

Він народився не як бізнес. І навіть не як школа.

PolyPortal народився з великої любові до знань, до викладання і до португальської мови.

І якщо одного дня наші дороги перетнуться — на уроці, у словнику чи просто на сторінках цього сайту, — я буду дуже рада допомогти Вам зробити ще один крок у Вашій власній подорожі.

Ласкаво прошу до PolyPortal.